Лапський, О. [Стихи] / Остап Лапський // Справа : беларуска-ўкраінскі альманах Таварыства ўкраінскай літаратуры пры Саюзе беларускіх пісьменнікаў / гал. рэд. А. Наварыч. — С. 179-181. — Мінск, 2015. — Вып. 1.

Стихи и биография О. Лапского (на укр. яз.), есть фото.

Остап Лапський

Народився 7 липня 1926 року в селі Гуцьки біля Кобрина. Після війни оселився у Варшаві. Про себе писав: «Лапський за професією учитель! Він же поет, літературознавець, мовознавець, перекладач, публіцист. Учителював у початковій, середній і вищих школах. Найдовше 24 роки був україністом у Варшавському університет. Вчився власного слова насамперед від батьків-селян Василя й Дарії у рідному середовищі 18 років. 15 років був русистом Вроцлавського університету. Працював у Лінгвістичній редакції Польського Радіо, звідки його за приналежність до «Солідарності» звільнили».

В 2007 році отримав Національну премію імені Тараса Шевченка.

Помер 20 жовтня 2012 року в Варшаві.

Публікуємо вірші зі збірки «Всупереч», що вийшла в Луцьку наприкінці 2013 року за редакцією члена нашого Товариства Степана Давидюка.

***

Утіштесь, тату,

втіштесь, мамо,

син у вас не з бідних:

пише рідною!

Всупереч

Надумав поліщук

негайно відродитися:

морока світу?!

Без угаву згадую

себе минулого:

набридло не собою бути?!

Духом з лона Слова

вийду на Вкраїну:

перепонам всупереч?!

а Леся Українка на це:

я дивую, чому в тобі не

відродився Брут аж до кінця?

Мамо

Відзеркаленням моїм:

є українська пісня?!

В ній берізку:

схилену я бачу?!

Від цієї драми:

забриніли сльози?!

Дякую за радість:

щедрий Боженьку!

Мене

Полонить мислі хід,

і неба край:

де почалась моя дорога?!

Почувань різноманіття,

смуток за покинутим кутком:

плекання неповернення додому?!

Вже писав по це,

про це ж:

писатимуть колись?!

Постійної осілості

хотіла мати:

оселилася у слові?!

Від цієї драми:

забриніли сльози?!

Дякую за радість:

щедрий Боженьку!

Сталось

Вірою знеможений

став і стою при головній:

при зоряній дорозі?!

Чумаки такою

їхали по сіль:

долаючи небесні гони?!

Сталось те,

чого й хотілося:

стоятиму дороги духом?!

Батьки

Це ті, що є

до кого відізватися,

хоч: їх нема?!

Журчать вони

чимдалі дужчим:

джерелом натхнення:?!

Недаремно де-не-де

говорять досі:

неня, неньо?!

Не хочу

Прилягти й заснути

потягло: у час

духовної утоми?!

Це й вчинив

посеред дня;

заплющив очі?!

А до сну

ще геть:

не хочу ночі?!

Вже

Об камінь вічний

спотикнувшися не раз

в своїй дорозі,

придивлявся пильно,

щоб знічев’я:

не цілком упасти?!

Зовсім падлий

вже не спам’ятає,

що упав: що спотикався?!

60

Жнива завершено, заходить сонце,

жнець окинув оком спорожніле поле

і перехрестив: останню копу?!

Під такою у далекім липні

я родивсь,

щоб: не мовчати?!

Вдумуватися в події

оповідками вечірньої години

блудного учила й досі:

мати научає?!

Моє Полісся

Безмір пам’яті

про чар твій:

в польській пісні?!

Не шумлять гаї,

іду і не милуюся:

чого так сумно?!

Вдома на городі

по тичині квасолина

в’ється: безнадійно?!

Подумав

І не мученик я,

ще і не відступник,

доказом: записаний папір?!

Користуюся мірою

вір (г)різних: явно

сумішшю грішу?!

Гурман з Полісся,

звик: до соусу із губ?!

невже….за око око,

а за зуб?!

Ні, не?!

З мрій сміятись,

вже як проростуть:

не стануть мертв’яками?!

З мрії виросла надія,

вітер з півночі

не нажене: морозу?!

Хухаю у руки,

сміх нервозний:

ні, не омертвіємо?!

Уподібнення

Поволеньки стаю

собі професором:

проводжу семінар?!

Тлумаченням збираюся

поглибити суть:

дару божого?!

Немає сумніву

я сам на себе:

щораз краще схожий?!

Надійливо

Тебе не звергла

сатана, і: є надія,

вже не звергне?!

Напади на Бога

передвічні, як і Сотворитель:

то спалахують, то меркнуть?!

Люди,

вийду в чисте поле,

гляну-подивлюся

в небо-небеса:

безбожником не стану?!

Теорія

Прикидаюся у побуті,

в поезіях прикинутися

сила не моя, моя незмога: га?!

У віршах обрій ширший,

тяжчий хрест:

не стерплять фальші?!

У кінці початок

розвою: і в мене

дальший, післясмертний буде?!

Чи не

Метушні життєвої хвилинність

збурила моє єство:

втік сон з повік?!

Змістовні ночі й дні

пожадливо нанизую

на: нить хвилини?!

Ненаситний життєлюбе,

і незчуєшся, як станеш

первісністю: глиною?!